Я, Сова Надія Миколаївна, – учитель  вищої кваліфікаційної категорії , учитель-методист  української мови та літератури Березоворудської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Пирятинського району Полтавської області.

Моє дитинство минуло в мальовничому села Тарасівка Зіньківського району Полтавської області, там же закінчила неповну середню школу і вступила до Лебединського педагогічного училища імені А.С.Макаренка, бо з дитинства мріяла бути вчителем. Вищу освіту здобула в Полтавському педагогічному інституті імені В. Короленка.

Педагогічну діяльність розпочала  на Сумщині в спецшколі – інтернаті. А потім доля привела мене в Березову Рудку. І ось уже 35 років працюю в Березоворудській  загальноосвітній школі  І-ІІІ ступенів. І село, і школа стали мені рідними. Тут моя родина, тут виросли мої сини, тут мої друзі, звідси пішли у світи мої численні випускники, яким я віддала частинку своєї душі. Тут у Березоворудській загальноосвітній школі  І-ІІІ ступенів я стала вчителем української мови та літератури. Хочеться виразити слова вдячності моїм Вчителям-наставникам нині вже покійному  завучу школи Сироті Михайлу Семеновичу та вчителям української мови Сироті Галині Андріївні та Кушнір Галині Петрівні. А ще  моєму класному керівнику, вчителю української мови та літератури Хурсі Ользі Мефодіївні, яка надихнула мене обрати цю професію.

Моє педагогічне кредо

У кожній людині прихована мудра сила творця...

Треба їй дати волю розвинутись і розквітнути,

щоб вона збагатиола землю ще більшими чудесами.

                                                           М. Горький

Проблема, над якою я працюю:

«Формування мовленнєвих компетентностей на уроках української мови та літератури з використанням краєзнавчого матеріалу, інтерактивних і комунікативно – інформаційних технологій на основі розвитку творчого потенціалу вчителя і природних здібностей та нахилів учня в умовах розбудови власної моделі Нової школи»

       Головним на уроці вважаю його інформаційну насиченість, науковість, оптимальність, зв’язок з життям, емоційність. Конструюючи урок, завжди передбачаю форми і методи роботи, які забезпечують активну діяльність кожного учня з урахуванням його реальних навчальних можливостей і дальшого їх розвитку. Вчу школярів виділяти головне, визначальне, оптимального темпу читання і осмислення прочитаного.

       А ще одна умова кожного уроку – раціональне використання засобів навчання: дидактичного матеріалу, різних таблиць, фотографій, малюнків. У своїй роботі  застосовую комп'ютерні технології, мультимедійний проектор для моделювання проблемних ситуацій, для тренування, з метою закріплення навичок мовленнєвої діяльності. Учні не відчувають незручностей, припускаючись помилки, і отримують від машини досить чіткі інструкції, як її виправити.

Використовуючи комп'ютерні програми, підвищую мотивацію учнів до навчання, сприяю ефективності навчального процесу, формуванню пізнавальних інтересів, стимулюю розумову діяльність. Такі уроки допомагають зацікавити учнів. А в  середніх класах  використовую ребуси, логічні ігри, які допомагають слабшому учневі краще запам'ятати інформацію, усвідомити її зміст, а сильнішому – стають стимулом розвитку інтелектуальних здібностей, уваги та спостережливості.

Звернення до нетрадиційних уроків (казки, подорожі, екскурсій, дебатів) поступово залучають кожного учня до процесу пізнання. У своїй роботі  вдало використовую такі інтерактивні методи навчання як  робота в групах, «Мікрофон», «Карусель», «Навчаючи вчуся», «Акваріум», комп’ютерні технології ( метод проектів).

Я твердо переконана, вже з шкільної парти треба готувати  учнів до самостійного життя, вчити працювати самотужки.
Чи не тому особливу увагу  приділяю  активізації навчання, формую навички самоосвіти. Користуюся правилом чітко сформульованим ще К.Ушинським: власна практика дітей у засвоєнні мови важливіша, ніж прийнята наукова система і пояснення вчителя.

       Цікаво проходять у школі свята рідної мови, писемності, конкурси, шевченківські свята. На таких уроках і позакласних заходах органічно поєднується краса, велич рідного слова зі скарбами минулого та сучасного. Це формує в юних душах любов до свого народу, пробуджує національні почуття, прагнення пошуку і творчості. 

При викладанні  предмета  я  використовую інноваційні технології.  Методика ведення  уроків направлена на глибоке вивчення матеріалу, формування самостійності в оволодінні знаннями. Навчальний матеріал  повיּязую з історією  та літературою рідного краю, який дав Україні славетні імена. Систематично здійснюю індивідуальну роботу з учнями, формую особистість небайдужу до навколишнього світу. В усних висловлюваннях учнів виробляю вміння систематизувати й узагальнювати вивчене, критично осмислювати почуте.  Розглядаю кожну дитину не стільки як обۥєкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності.  А щоб учень займав активну громадянську позицію в процесі цієї навчальної діяльності, допомагаю йому знайти потужні джерела мотивації навчання. Бажання вчитися виникає тоді, коли все або майже все вдається. Зۥявляється особиста зацікавленість учнів у здобутті знань. Вмотивовуючи необхідність знань, готую учнів до участі спочатку у шкільних, а потім у районних олімпіадах. Учні займають  призові  місця у районній олімпіаді з україської мови та літератури  З великою цікавістю  учні працюють над завданнями Міжнародного конкурсу знавців рідної мови імені Петра Яцика, Всеукраїнського  літературно – мовного конкурсу імені Тараса Григоровича Шевченка,  Переможці шкільних конкурсів представляють школу в районі і займають призові місця.  Школярі беруть  участь у заочній олімпіаді з української мови  та літератури, яку проводить Львівський центр «Олімпус», у Всеукраїнському конкурсі «Соняшник» та  «Патріот».  Минулого року взяли участь у конкурсі творчих робіт учнівської і студентської молоді «Я відкриваю світ собі щодня».  У номінації «Художньо-публіцистичні твори»  привернула увагу журі  робота Біляєвої Аліни на тему «Історичнне минуле мого рідного села». У районі  щороку проводиться  конкурс «Веселка» та конкурс гумору «Посміхнімось щиро Вишні». Вихованці гуртка виразного читання, який я веду, є постійними учасниками і дипломантами. Мої  учні працюють над науковими  роботами , захищають їх і займають призові місця у обласній Малій Академії наук (Біловол Антоніна – ІІІ місце, 2013рік) 

Беру участь у районних семінарах учителів української мови та літератури і сама ділюся досвідом. Як член обласної творчої групи з теми «Літературне краєзнавство », провела гостини у літературно-мистецькій світлиці «Берегиня» для колег району на тему «Літературне краєзнавство березоворудської землі», на яких презентувала творчість місцевого поета В.В.Назаренка та разом  з колегами Назаренком В.І., Тесленко В.Б. провела інтегроване заняття «Хата моя, біла хата»,  де  гостям було показано, як проводжу  мотивацію до навчання, розвиваються  таланти школярів.

Проводжу позакласну і позашкільну роботу. Була ініціатором створення в школі музею етнографії та народознавства, який був відкритий у 1989 році. Пошуковим загоном «Пам’ять» під моїм керівництвом зібрано понад 500 експонатів учнями школи у односельчан та  жителів навколишніх сіл. Експозиції постійно поновлюються, збагачуються. Тут  проводяться екскурсії, уроки, позакласні заходи.

 З ентузіазмом діти включилися у вивчення життєвого і творчого шляху Дмитра Омеляновича Луценка, тому на основі зібраного матеріалу було створено музейну кімнату поета-земляка, яка стала частиною шкільного музею етнографії та народознавства. Вона була створена завдяки копіткій роботі шкільних пошукових загонів, педагогічного колективу та за підтримки дружини поета  Тамари Іванівни Луценко та наших київських друзів із школи №197, колежу імені В.О.Сухомлинського, школи №234. У раду музею входять учні – екскурсоводи, які проводять  екскурсії, займаються пошуковою роботою. До нас приходять і приїздять багато гостей, справжніх цінителів поетичного слова та пісні. 

У традиційних святах рідної мови та щорічних шевченківських святах завжди беруть активну участь не тільки учні, а й батьки, вчителі, громадськість села. На таких заходах органічно поєднується краса і велич рідного слова зі скарбами минулого та сучасності. Цей своєрідний синтез формує в юних душах любов до свого народу, пробуджує національні почуття, прагнення до пошуку й творчості.
Треба розкрити перед школярами красу, яка оточує їх з дитинства – нехай тільки вдивляться в краєвиди, нехай дослухаються до слова, цікавляться своїм корінням, людьми, що віками жили у нашому краї. Тільки за такої умови розквітне талант, даний природою. Кожного року організовую фольклорно – етнографічні експедиції, під час яких записуємо народні скарби рідного краю. 

Пошуковий загін «Памۥять», який створений при раді шкільного музею етнографії та народознавства, бере участь у  Всеукраїнській туристсько-краєзнавчій експедиції  «Моя Батьківщина Україна» по напряму «Історія міст і сіл  України» на тему «Історія літературно-мистецького свята «Осіннє золото»,

 «Історія міст і сіл України», «Колосок пам’яті», «Пізнай свою країну»,  «Збережемо пам’ять про подвиг», «Славні імена земляків». Продовжуємо працювати над історією рідної школи по напряму  «Історія  міст і сіл України».           

Я завідуюча кафедрою суспільно-гуманітарних наук. До складу кафедри входять 8 учителів. Серед них є досвідчені і молоді, яким допомагаємо набути педагогічного досвіду

Часто підкреслюю своїм вихованцям  і таке: головне – не проторохтіти порожняком по коліях життя. Зараз у декого і грошей багато, а щастя мало… Замислююся над тим, як не допустити зубожіння душі людської.